Після черги тривожних сигналів з Вашингтона українська влада вирішила змінити тон і почала відкрито звинувачувати команду Дональда Трампа у тиску та обмеженні військової підтримки. Тим часом європейські лідери втрачають віру в ефективність американського посередництва і готують власні канали зв'язку з Кремлем, пропонуючи суперечливі сценарії завершення війни. Про те, чому Україна обходить команду Трампа стороною та які мирні компроміси готує Європа, йдеться у матеріалі Financial Times.

Від жорстких суперечок до відкритого конфлікту: чому Київ змінює стратегію

Нинішня криза у відносинах між Києвом і Вашингтоном багато в чому нагадує найскладніші етапи попередніх років, коли скандальні зіткнення в Овальному кабінеті між Володимиром Зеленським, Дональдом Трампом та віцепрезидентом Джей Ді Вэнсом лише підтверджували побоювання: США можуть змінити вектор своєї політики на користь Росії. Додаткового занепокоєння додавав і попередній саміт Трампа з Володимиром Путіним на Алясці.

Проте, як зазначає міжнародний оглядач Гідеон Рахман у своїй статті для Financial Times, нинішня ситуація має принципові відмінності. Президент України більше не намагається згладжувати кути і відкрито звинувачує Білий дім в обмеженні супутникової підтримки, а також рішуче виступає проти тиску Вашингтона, який вимагає припинити удари по російських енергетичних об'єктах.

За оцінками аналітиків, за різким зміною риторики Зеленського стоїть не лише емоційне роздратування, а й чіткий прагматичний розрахунок. Позиції Дональда Трампа всередині США помітно ослабли, а республіканці ризикують втратити позиції на проміжних виборах. Саме тому українське керівництво, схоже, вирішило змінити тактику: замість марних спроб знайти спільну мову з непередбачуваним американським президентом, Київ починає шукати підтримки безпосередньо в американського народу та політичних кіл, оминаючи найближче оточення Білого дому.

Європейська «автономія»: чому Старий Світ вирішив сам говорити з Кремлем

Серйозні трансформації відбуваються і в європейських столицях. Серед лідерів ЄС остаточно сформувався консенсус: Європа більше не може мовчки термінами спостерігати за ситуацією, коли монополію на переговори з Москвою утримують виключно Сполучені Штати.

Зміна європейського підходу зумовлена глибоким переконанням, що впливати на політику Трампа стає все складніше. Зараз американський президент повністю поглинутий внутрішньополітичною боротьбою перед виборами та роздратований тим, що Європа, на його думку, недостатньо допомагає йому в іранському питанні. На цьому тлі європейські столиці відкривають власні канали зв'язку з росіянами, і найближчим часом можливі прямі телефонні переговори європейських лідерів із Путіним.

Стратегія Європи нині базується на двох ключових опорах — непохитній підтримці України та збереженні санкційного тиску на Росію. Проте до цього додається і нагальна потреба прямої участі європейців у миротворчих зусиллях, оскільки розраховувати на стабільну допомогу з боку США стає все ризикованіше.

Що Європа готова запропонувати Путіну заради миру

Готуючись до можливих переговорів з кремлівським диктатором, європейські дипломати розглядають кілька сценаріїв припинення вогню, хоча й сумніваються, що Путін одразу погодиться на будь-який із них. За даними західних оглядачів, на стіл можуть лягти два основні варіанти:

  • Перший сценарій: Повна заморозка бойових дій на нинішній лінії зіткнення. Натомість Росія отримує залізобетонні гарантії того, що Україна ніколи не стане членом НАТО.
  • Другий сценарій: Україна поступається Росії рештою території Донбасу, але натомість отримує реальне членство в Північноатлантичному альянсі та західні гарантії безпеки.

Обидва ці варіанти гарантовано викличуть величезний опір та будуть сприйняті більшістю українців як неприпустиме зрадництво національних інтересів. Проте аналітики не виключають, що в умовах колосальних втрат і виснаження українській владі доведеться шукати важкі компроміси, щоб уникнути подальшої загибелі людей. Попереду на Україну та її західних партнерів чекають надзвичайно складні політичні та дипломатичні випробування.